МЕГА Приволжский Codein Purple Drank

Братишка, я вот тебе расскажу историю, как я однажды купил свои первые закладки кодеина и оторвался на них, словно сумасшедший. Это было время, когда я был настоящим наркомом, не знал никаких границ и совершенно беззаботно погружался в мир наркотического блаженства.

Мой друг, который тоже был наркомом, поделился со мной секретным контактом, у которого можно было приобрести эти драгоценные таблетки. Решив сделать себе подарок на День Рождения, я отправился на встречу с этим парнем. Встретились мы в парке, и я чувствовал, что это будет что-то невероятное.

Как только заключили сделку, я уже не мог дождаться, когда смогу попробовать свою новую "дозу счастья". Лицо у меня начало светиться от предвкушения всего, что будет происходить.

Только вернулся домой, я схватился за свои попперсы и начал готовить себе место для инъекции. Это всегда было самым волнующим и эйфоричным моментом для меня - когда я собирался насладиться погружением в альтернативную реальность.

Не прошло и минуты, как я уже находился в другом мире. Мои чувства были искажены, все казалось настолько реальным и одновременно каким-то нереальным. Я чувствовал себя легко, словно насаживаясь на облака, и с каждой секундой восприятие только усиливалось.

Такие вот дела, друг, - говорю себе, - летим на своей лошадке по городу, стучим копышами о асфальт! Король наркотиков, эйфорийный нарком в стиле 90-х. Давай заглянем в этот мир поглубже и сделаем себе небольшую поправочку."

"Братишка, ты что, чуть не улетел, - говорит мне моя совесть. - Попасть в такую тему - это уже слишком."

Но что же ты знаешь о настоящей свободе, когда голова полна курения и на лошадке, которая неконтролируемо бежит по улицам? Ничего! Я хотел продолжать визжать на всю глотку и не снимать дозу, пока не встретилась меня полиция.

"Здравствуй, охранник порядка! - кричу я, вспоминая манеру наглого наркомана. - Я тут просто прокатываюсь на дырявой лошади, ничего такого!".

Конечно же, это привлекло внимание полиции, и они решили меня проверить. Но ведь я несколько часов назад снял дозу и вообще не против поделиться своими впечатлениями с полицейскими. Великолепно!

И вот они, полицейские, стоят передо мной и изучают мое поведение. Их взгляды, наполненные подозрением, только усиливают мой наркотический эффект. Я рассказываю им о своей лошадке и о том, как классно поскакал на ней по городу.

"Ну, давайте я покажу, как я скачу, - предлагаю я им, - вы тоже сможете почувствовать настоящую свободу!".

Конечно же, они мне отказали. Но ведь как они могли понять? Они не вкушали волшебные таблетки, которые дарят незабываемые ощущения.

Полицейские поняли, что я нахожусь в наркотическом состоянии, и решили задержать меня. Они кричали, что я опасен и должен быть помещен под стражу. Но мне было наплевать. Я был свободен, летел по небу на своей лошадке и наслаждался удивительной поездкой по городу. И это просто безумно здорово!

Но понимаешь, брат? Это было лишь одно из моих приключений в мире наркотиков. Я убежден, что любой наркоман, снявший дозу, способен на что угодно. Он готов встретиться с дьяволом и застрять в мире безумия и иллюзий.

Так что, дружище, если ты когда-нибудь окажешься в этом мире, помни, что ты не одинок. Я там буду, на своей лошадке, готовый показать тебе настоящую свободу и радость от курения закладок кодеина!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.